Інтрига дня. Що ще має намір зробити патріарх Кирило, щоб гарантовано відірвати УПЦ від РПЦ. Глава УПЦ митрополит Онуфрій перебував у сварці з патріархом ще з минулого року і не приховував свого невдоволення його узурпацією влади. Відповідно, коли почалася війна, він нічого не став узгоджувати з Москвою і відразу в той же день виступив з різким засудженням війни і підтримав ЗСУ. Завдяки цій позиції (підтриманій Синодом УПЦ та масою єпископату та духовенства) – УПЦ власне досі і існує, а не заборонена, як це сталося з партіями, що були визнані “проросійськими” (їх заборонила Рада простим голосуванням). Хоча як визнавав нещодавно голова Ради Стефанчук подібне питання - про заборону УПЦ (яка, до того ж, завдяки закону, прийнятому попередньою Радою взагалі юридично висить у повітрі), обговорювалося. Але вирішили до кінця війни не розколювати суспільство.

Відповідно, митрополит Онуфрій намагається допомогти Батьківщині чим може, періодично звертається до Путіна із закликами зупинитися (якщо той використовує аргумент, що православних в Україні ображають). Також УПЦ на цій війні активна у справі посередництва зі звільнення людей та налагодження гуманітарних коридорів із окупованих територій. Проте успіхів у цьому відношенні мало, УПЦ окупаційна влада не слухає, людей не віддає. В останню добу стало зрозуміло чому - Кирило веде в Україні свою гру, мета якої - засунути більше палиць у колеса Онуфрію, підпорядкувати собі донецькі єпархії і при можливості зробити собі гешефт, як миротворцю. Онуфрій на Великдень запропонував себе заручником для виведення заручників з числа цивільних, а також поранених з Маріуполя. Окупантам його ідея хресної ходи із Запоріжжя до Маріуполя не сподобалася, але вони погодилися пропустити групу авторитетних переговорників від УПЦ до міста, щоб якось про щось домовитися. У результаті кілька священиків УПЦ із самого топу Київської митрополії (керівники Синодальних відділів тощо) провели п’ять днів без телефонів у якомусь фільтраційному таборі, їх кудись возили, про щось говорили, але у результаті випхали назад без жодного результату. А буквально через добу патріарх зателефонував митрополиту Горловському Митрофану і наказав у терміновому порядку їхати до Маріуполя для зустрічі громадянських, що виходять з “Азовсталі”, щоб мовляв ті не боялися. Про що після кінця операції він радісно і сповістив публіку у своєму блоці, з численними подяками Кирилу. Це відразу передрукував головний піарник Патріархії Володимир Легойда. Тож, мовляв, знаєте, громадяни, хто дбає про потреби жителів Маріуполя, не Онуфрій (він жодного разу не був згаданий), а сам Кирило. В оточенні Онуфрія, підлянку від патріарха теж гідно оцінили. Ну що ж, на війні як на війні. Тільки тепер воює не лише Кремль із Банковою, а й Чистий провулок із Лаврською вулицею.

зі сторінки Nikolay Mitrokhin.