Анотація. У статті на прикладі пам’яток фрескового малярства давньоруських храмів (Кирилівської церкви та Софії Київської) розглядаються іконографія та символіка образу святих воїнів Димитрія Солунського, Євстахія Плакиди, Архангела Михаїла, Теодора Тирона, Теодора Стратилата, Бориса та Гліба, св. Георгія. Розкрито історико-культурні передумови виникнення культу святих воїнів на теренах України ХІ – ХІІІ ст. Прослідковано важливість значення постатей святих воїнів у давньоруській культурі. Звернено увагу на втілення образу воїна як патрона давньоруських князів, мученика, який відстоював християнську релігію та охоронця. На основі конкретних фресок аналізується вирішення образу в просторовому відношенні храму, зовнішня індивідуальність, атрибутика, вбрання та символіка кольору. Охарактеризовано морально-етичні якості святих воїнів, у яких втілюються такі риси як героїзм, мужність,стійкість, готовність до захисту.

1. Старослов’янська мова свв. Кирила та Мефодія

Святі Кирило та Мефодій, просвітителі слов'ян, згідно з поширеною теорією, використовували солунський діалект старослов'янської мови для перекладу релігійних текстів з грецької. Цей діалект, що був поширений у Македонії, де жили просвітителі, став основою для давньослов'янської мови, яка згодом набула широкого вжитку серед слов'янських народів.